Терновий вінок, оксамит і snake skin: Макс Барських у провокативній зйомці для THE M.O.S.T. Азербайджан

Напередодні запланованих концертів Барських у Баку в рамках другого світового туру Nezemnaya 2020 наступного літа, музикант став головним героєм зимового випуску відомого глянцевого видання про моду і першим українцем, який удостоївся cover story. Анонс нового номера артист зробив на своїй сторінці в Instagram.

На знімках, створених українським фешн-фотографом Ярославом Бугаєвим, Макс позує в унікальних образах дизайнерського дуету LUVI, які протягом 10 років створюють як повсякденний, так і концертний стиль Барських, а також у символічному аксесуарі майбутнього творчого року артиста — терновому вінку, відлитому із срібла на спеціальне замовлення художником-постановником і дизайнером Аленою Гаджиловою.

В інтерв’ю виданню Барських розповів про непросте дитинство, вплив музики на його становлення як артиста, ставлення до неадекватних фанатів і відповів на вічне питання «як створити 100 % хіт». Найцікавіші цитати:

«Я не можу сказати, що моє дитинство було зовсім солодким, починаючи від оточення, закінчуючи взаєминами з батьками та школою. Уже в зрілому віці, озираючись назад, я чітко усвідомлюю всі речі, які зі мною відбувалися, і розумію, чому вони сталися саме так. На велике щастя, я навчився налаштовувати своє життя правильно, бути незалежним і вільним від зовнішніх обставин, зберігаючи самого себе всередині, які б емоції не намагалися мене поглинути і як би інші люди не намагалися вплинути.»

«В дитинстві я дуже багато мріяв, бо часто залишався сам із собою, граючись прищепками. Я будував для себе цілий світ і вже тоді розумів, що цей світ я буду вивчати — буду багато подорожувати і ніколи не зупинюся на одному місті. Я щасливий, що професія, яку я собі вибрав, дозволяє мені торкатися до культур дуже різних країн і людей».

Але перш за все музика відкривала для мене швидке розуміння тієї чи іншої культури, зокрема американської та європейської. Я дуже часто дивився різні відеокліпи закордонних артистів і уявляв себе на сцені. У найплачевніші та сумні моменти свого дитинства я йшов у світ своїх фантазій і там створював своє майбутнє. Мабуть, сам того не усвідомлюючи, проєктував його і притягував.

Так, були пару разів моменти, коли фанатки вибігали на сцену посеред концерту, і навіть охороні було складно їм завадити (посміхається). Мене таке ставлення з одного боку зворушує, з іншого — викликає легке непорозуміння. Я цілком усвідомлюю, що іноді людям властиво створювати в своїй голові певний образ і закохуватися в нього. Бувають моменти, коли цей образ збігається з реальним життям, а буває, що й ні. Мабуть, в такі моменти й втрачається контроль над самовладанням і зв’язок з реальним світом, після чого люди роблять божевільні речі. Я це все розумію, нікого не осуджую і ніколи не звинувачую.

По-перше, мене збиває з пантелику саме поняття «хіт». У сучасному світі люди люблять його вживати. Але ми живемо в еру різних смаків і в еру Інтернету, де щодня виходять сотні тисяч нових пісень, і для кожної людини хіт звучить по-своєму. У моєму випадку, я розповідаю історії, які траплялися зі мною, ділюсь досвідом і переживаннями зі своїми фанатами. Так само відбувається, коли я створюю музику і обрамляю кожну пісню в певне звучання, підбираючи звуки, виходячи з свого внутрішнього стану. І таким чином малюється повна картина слів і музики. Вони зливаються воєдино, і в своїй голові я точно знаю цей момент, коли пісня завершена. Після безсонних ночей, витраченого часу і сил на роботу над піснею, якщо в кінці цієї роботи ця пісня все ще викликає в мені емоцію, я сміливо можу сказати, що процес завершено.